Анемія: причини, симптоми, діагностика та лікування

Автор: Наталія Скіжа-Закорчемна, головний лікар клініки «Док Лайф»

Загальні відомості про анемію

Анемія (недокрів’я) – це стан, при якому знижується концентрація гемоглобіну (виникає низький гемоглобін) або зменшується кількість еритроцитів у крові. У нормі гемоглобін у дорослих становить приблизно 130–160 г/л у чоловіків і 120–140 г/л у жінок (для вагітних допустиме зниження до 110 г/л). Коли вміст гемоглобіну опускається нижче цих меж, тканини отримують менше кисню, виникає гіпоксія – і пацієнт починає відчувати слабкість та підвищену стомлюваність.

Механізм розвитку анемії може бути різним: дефіцит компонентів кровотворення, надмірне руйнування червоних клітин або крововтрата призводять до порушення постачання кисню. Зокрема, анемія може виникнути через порушення утворення еритроцитів (наприклад, при недостатньому надходженні заліза чи вітаміну B12/фолієвої кислоти), підвищене руйнування еритроцитів (гемоліз) або значні крововтратиdiagen.com.ua. Такі механізми лежать в основі різних форм недокрів’я – від мікроцитарної гіпохромної (часто при залізодефіциті) до макроцитарної (при дефіциті вітаміну B12/фолієвої кислоти).

Причини анемії

Дефіцит заліза – найпоширеніша причина (складає до 60–80% усіх випадків). Недостатня кількість заліза в раціоні (вегетаріанська дієта, голодування) або порушене всмоктування заліза (після резекції шлунка, при целіакії, хронічному гастриті) призводять до зниження кількості еритроцитів. Часто дефіцит заліза розвивається при тривалих або рясних кровотечах: виразці шлунка, геморої, раку товстої кишки чи у жінок – при затяжних менструаціях чи після пологів.
Дефіцит вітамінів (В12, фолієвої кислоти) – ці вітаміни необхідні для дозрівання еритроцитів. При їх дефіциті в крові утворюються великі, але незрілі клітини (мегалобластна анемія). Це трапляється при перніціозній анемії (аутоімунному знищенні клітин шлунка, що виробляють фактор Кастла для всмоктування B12), після операцій на шлунку або при веганській дієті без тваринних продуктів.
Хронічні захворювання – інфекції, запалення або пухлини призводять до так званої «анемії хронічних хвороб». При цьому накопичуються речовини (цитокіни), які блокують нормальне утворення еритроцитів і перерозподіляють залізо в депо, тому кількість еритроцитів у крові знижується.
Крововтрата – гостра чи хронічна втрата крові (травми, операції, шлунково-кишкові кровотечі, маткові кровотечі тощо). Велика крововтрата викликає гостру постгеморагічну анемію, а постійні незначні крововтрати поступово виснажують запаси заліза й призводять до дефіциту.
Гемолітична анемія – при ній еритроцити руйнуються швидше, ніж кістковий мозок встигає їх відтворити. Спадкові форми (таласемії, серповидноклітинна анемія) пов’язані з дефектами будови гемоглобіну. Аутоімунні гемолітичні анемії виникають, коли імунна система ушкоджує власні еритроцити (часто лікуються стероїдною терапією). Гемоліз також можуть спричиняти деякі ліки чи інфекції.
Інші причини – апластична анемія (недостатність кровотворення в кістковому мозку), хронічна ниркова недостатність (нестача еритропоетину), деякі лікарські засоби чи токсини.

Симптоми анемії

Прояви залежать від ступеня тяжкості недокрів’я. При легких формах людина може відчувати лише незначну слабкість. Зі зниженням рівня гемоглобіну з’являються характерні симптоми:

Слабкість, підвищена втомлюваність – навіть при звичайному фізичному навантаженні (ходьбі, побутових справах).
Задишка, прискорене серцебиття (тахікардія) – організм намагається компенсувати низький гемоглобін посиленим кровообігом.
Головний біль, запаморочення, шум у вухах, зниження концентрації уваги.
Блідість шкіри та слизових оболонок (особливо губ, нігтів)
Холодні руки й ноги, ламкість нігтів, випадіння волосся – наслідки поганого живлення тканин.
При дефіциті вітаміну B12 можуть виникати порушення чутливості (поколювання, оніміння) в кінцівках, проблеми з пам’яттю чи координацією.
Легка жовтяничність шкіри – помітна при гемолітичних анеміях через підвищений білірубін.

Ці симптоми характерні для недокрів’я і описані в медичній літературі. Якщо ви помічаєте у себе кілька таких ознак, слід звернутися до лікаря і здати аналіз крові.

Діагностика анемії

Діагностика починається з загального аналізу крові. У ньому вимірюють рівень гемоглобіну, гематокрит (HCT) і кількість еритроцитів (RBC). Знижені значення цих параметрів свідчать про анемію. Наприклад, при вираженій анемії результати можуть бути такими: гемоглобін 80–100 г/л (при нормі понад 120–130 г/л), RBC ≈3,0×10^12/л (норма ~4–5×10^12/л), гематокрит ≈30 % (при нормі >37–40 %).

Загальний аналіз містить також еритроцитарні індекси: MCV (середній об’єм еритроцита), MCH (середня маса гемоглобіну в еритроциті) та MCHC (середня концентрація гемоглобіну). Нормальні значення: MCV ≈80–100 фл, MCH 27–31 пг, MCHC 32–36 г/дл. Значення MCV допомагають класифікувати анемію: низький MCV вказує на мікроцитарну анемію (часто залізодефіцитну), нормальний – на нормоцитарну, високий – на макроцитарну.

Наприклад, при типовій залізодефіцитній анемії MCV часто становить 70–75 фл (нижче норми), MCH ≈24 пг, MCHC ≈320 г/л (легко знижена концентрація гемоглобіну).

Для з’ясування причини анемії лікар може призначити додаткові тести:

Біохімічні дослідження: рівень заліза в крові, феритин (запаси заліза), насичення трансферину залізом. При дефіциті заліза ці показники змінюються характерним чином.
Вітаміни: аналіз на вміст вітаміну B12 та фолієвої кислоти (особливо за підвищеного MCV).
Ретикулоцити: визначення рівня молодих еритроцитів у крові (показує реакцію кісткового мозку).
Інші тести: загальні біохімічні показники, аналіз крові на запалення, копрологічний тест на приховану кров тощо – для виявлення супутніх захворювань або джерела кровотечі.

Отже, лабораторна діагностика дає змогу підтвердити наявність недокрів’я, визначити його тип (мікро-, нормо- чи макроцитарна анемія) та вибрати наступні тести для з’ясування причин.

Лікування анемії

Лікування залежить від виду та причин анемії:

Залізодефіцитна анемія: основа терапії – препарати заліза. Призначають залізовмісні ліки (залізо сульфат, залізо фумарат у таблетках або внутрішньовенний залізовмісний розчин) та рекомендують дієту, багату на залізо і вітамін С (для кращого всмоктування). Зазвичай прийом заліза триває кілька місяців до відновлення нормального рівня гемоглобіну.
B12-дефіцитна/фолієводефіцитна анемія: призначають вітамін B12 (зазвичай ін’єкційно) і фолієву кислоту до відновлення їх нормального рівня в організмі.
Анемія хронічних хвороб: лікують основне захворювання (наприклад, нормалізують функцію нирок, лікують запалення або пухлину). За потреби призначають стимулятори еритропоезу (рЕПО).
Гемолітичні анемії: при аутоімунному процесі – імунодепресанти (стероїди), при спадкових – під контролем гематолога (іноді потрібне переливання або видалення селезінки). Іноді гемоліз сповільнюють заміною медикаментів, що його викликають.
Гостра крововтрата: першочергово зупиняють кровотечу. При значній крововтраті проводять переливання еритроцитарної маси (донорської крові).
Тяжкі форми анемії: якщо Hb падає нижче ~70–80 г/л (залежно від клінічного стану), може знадобитися екстрене переливання еритроцитів.

Крім медикаментів, важливо забезпечити пацієнта відповідним харчуванням і здоровим способом життя. Регулярний контроль аналізів крові дозволяє оцінити ефективність лікування і скоригувати терапію за необхідності.

Профілактика анемії

Для профілактики анемії рекомендують:

Збалансоване харчування. Їсти продукти, багаті на залізо: червоне м’ясо, печінку, яйця, рибу, бобові, крупи (гречка, вівсянка), темно-зелені овочі. Разом з ними вживати продукти з вітаміном С (апельсини, лимони, ківі, перець) – це підвищує засвоєння заліза. Включати у раціон продукти з фолієвою кислотою (шпинат, салати, цитрусові) і з вітаміном B12 (молочні продукти, риба, м’ясо).
Контроль крововтрат. Жінкам з рясними менструаціями, а також пацієнтам після операцій чи травм слід регулярно контролювати показники крові. При необхідності лікар може призначити профілактичний прийом заліза або гормональні препарати, що зменшують крововтрати.
Регулярні обстеження. Особи груп ризику (вагітні, діти, люди похилого віку, хворі на хронічні захворювання) мають періодично здавати загальний аналіз крові. Раннє виявлення «низького гемоглобіну» допомагає своєчасно почати лікування і попередити розвиток вираженого недокрів’я.
Здоровий спосіб життя. Помірні фізичні навантаження стимулюють кровотворення. Важливо уникати куріння та надмірного вживання алкоголю, які можуть погіршувати склад крові.
Лікування супутніх хвороб. Своєчасна діагностика та терапія хронічних інфекцій, запалень, хвороб нирок чи інших хронічних захворювань запобігає розвитку анемії хронічних хвороб.

Своєчасне усунення причин і дотримання профілактичних заходів допомагають уникнути виникнення анемії та підтримувати нормальний рівень гемоглобіну в крові.

Матеріал підготувала Наталія Скіжа-Закорчемна, головний лікар клініки «Док Лайф».

Джерела: інформація взята з сучасних медичних ресурсів та керівництв

Поширені запитання про анемію

Анемія — це стан, коли в крові недостатньо гемоглобіну або еритроцитів, через що організм отримує менше кисню. Це викликає слабкість, швидку втомлюваність та інші симптоми.

Найпоширеніші симптоми анемії — це слабкість, блідість шкіри, задишка при фізичному навантаженні, запаморочення, прискорене серцебиття та ламкість нігтів.

Основний спосіб діагностики анемії — загальний аналіз крові. Звертають увагу на рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, гематокрит і еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC).

Лікування залежить від причини. Найчастіше застосовують препарати заліза, вітамін B12 або фолієву кислоту. У деяких випадках потрібна корекція харчування або переливання крові.