Хірург під прицілом: справа Русакова, клініка “Одрекс” і смерть Аднана Ківана

Лікар-онкохірург Віталій Русаков (клініка «Одрекс») заявляє про безпідставність висунутих проти нього обвинувачень та наголошує на праві на справедливий суд.

В Україні набирає обертів резонансний скандал у медичній спільноті: одеського онкохірурга Віталія Русакова з приватної клініки «Одрекс» взято під домашній арешт у справі про смерть 62-річного забудовника Аднана Ківана, про що пише українське видання kp.ua. Лікарю (а також його колезі-онкологу) висунуто підозру в службовій недбалості, яка, за версією слідства, призвела до фатальних ускладнень у пацієнта А. Ківана.

25 жовтня 2025 року Національна поліція України спільно з Офісом Генерального прокурора повідомили стверджують, що під час лікування були допущені суттєві порушення: у Ківана розвинувся сепсис, якого можна було б уникнути за умови своєчасної діагностики та належного лікування.

Рішення Печерського суду відправити Русакова на 2 місяці під цілодобовий домашній арешт викликало хвилю обурення серед медиків, які називають його поспішним, несправедливим і таким, що створює небезпечний прецедент для всієї медичної сфери. Сам Русаков заперечує свою провину, називає звинувачення безпідставними та «абсурдними» і вже оскаржив запобіжний захід у апеляційному порядку.

Обставини справи та домашній арешт лікаря

Як свідчать відкриті джерела, 62-річний бізнесмен і девелопер Аднан Ківан з травня по жовтень 2024 року проходив курс лікування онкологічного захворювання в одеській клініці «Одрекс». Лікування завершилося трагічно: 27 жовтня 2024 року Ківан помер унаслідок сепсису, що виник на тлі прогресування раку. Через рік, у жовтні 2025-го, правоохоронці після тривалого розслідування оголосили про підозру двом лікарям, які опікувалися пацієнтом у той період – завідувачу хірургічного відділення №2 Віталію Русакову та клінічній онкологині Марині Бєлоцерковській.

Їх звинуватили в неналежному виконанні професійних обов’язків (ч.1 ст. 140 КК України), що спричинило тяжкі наслідки для хворого, а саме передчасну смерть пацієнта. За даними слідства, судово-медична експертиза встановила пряму причинно-наслідкову залежність між діями медиків та летальним результатом: лікарі нібито не забезпечили вчасного реагування на ознаки ускладнень і не вжили необхідних заходів для належного лікування, внаслідок чого сепсис став неконтрольованим і призвів до смерті Ківана.

Печерський районний суд Києва, розглянувши клопотання слідства, обрав для Русакова запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці. (За наявною інформацією, аналогічний запобіжний захід було застосовано і до другої підозрюваної лікарки.) Це рішення означає відсторонення медика від роботи на час слідства: Русаков повідомив, що вимушений відкласти заплановані операції і не зможе найближчим часом допомагати своїм пацієнтам.

Віталій Русаков публічно перепросив перед усіма, чиє лікування перерветься через арешт, та висловив надію, що зможе невдовзі повернутися до роботи у разі справедливого рішення апеляційного суду. Захист Русакова вже подав апеляційну скаргу, наполягаючи на безпідставності обвинувачень і порушенні права лікаря на належний захист. За словами самого Русакова, перше судове засідання відбулося поспіхом – менш ніж за три години, без ретельного вивчення матеріалів справи та без врахування аргументів сторони захисту як повідомляє видання focus.ua.

Лікар Русаков категорично не погоджується з інкримінованим: він наголошує, що робив усе можливе для важкого пацієнта і що летальний наслідок був зумовлений неминучим перебігом термінальної хвороби. «Подібні клінічні випадки трапляються щодня в лікарнях. Звинувачувати лікаря за неминучість перебігу хвороби – це абсурд», – заявив Русаков, коментуючи ситуацію. Він переконаний, що представлені слідством «докази» хибно інтерпретовані, а наявні факти насправді підтверджують його правоту – їх лише потрібно неупереджено почути в суді. Лікар підкреслює, що завжди працював чесно і самовіддано, тому вимагає справедливого судового розгляду, де буде забезпечено рівне право сторін на висловлення позицій та оцінку доказів.

Що таке сепсис і чому «міг би прожити довше» — не вирок для хірурга

Пацієнт, у смерті якого звинувачують Віталія Русакова, помер унаслідок сепсису — важкого ускладнення, що може розвинутися в організмі внаслідок інфекції, особливо на тлі імунного виснаження, хронічних хвороб або онкології. В онкологічних пацієнтів у термінальній стадії ризик сепсису зростає в рази, навіть за ідеального дотримання протоколів. Це — реальність, яку визнає будь-яка міжнародна медична система.

У сучасній хірургії існує поняття допустимої статистичної летальності. Це означає, що навіть у найкращих клініках світу жоден лікар не має показника 0% смертності. Бо людина — не формула і не таблиця множення. Медики працюють із живим організмом, у якому діють тисячі змінних: супутні хвороби, генетика, реакції на ліки, психоемоційний стан, відмова від процедур, зрив імунітету. Летальні випадки — це не ознака злочину. Це частина болісної, але реальної статистики, яка має чітко визначені межі для кожної категорії пацієнтів.

Ніхто у світі ще не застрахований від ускладнень. І сепсис — одне з тих ускладнень, яке може виникнути раптово, навіть без видимих причин. Професійна відповідальність хірурга — робити все можливе, щоби цьому запобігти, однак жоден лікар не може дати абсолютної гарантії виживання, особливо в разі роботи з онкохворими.

Саме тому висновок експерта про те, що “пацієнт міг би прожити довше” — звучить не як фаховий аналіз, а як моральна спекуляція. Якщо йти за цією логікою, то виникає безліч запитань:

• А де був сімейний лікар, коли починалося захворювання?
• Чи вчасно пацієнт пройшов профілактичні обстеження?
• Чи хтось слідкував за його режимом, харчуванням, рівнем стресу, способу життя?
• А може, тоді варто звернутись і до міністра екології, адже навколишнє середовище теж впливає на онкопроцеси?

«Міг би прожити довше» — це не юридична категорія, і вже точно не база для кримінального обвинувачення. Це — умовний вислів, який позбавлений доказовості й ґрунтується не на об’єктивному розрахунку, а на гіпотетичному «якби», яке в медицині може тривати до нескінченності.

Роль забудовника та можливий конфлікт інтересів

Справа набула особливого резонансу через особу пацієнта: Аднан Ківан був відомим одеським підприємцем, засновником будівельної корпорації KADORR Group і входив до сотні найбагатших українців (Forbes оцінював його статки у ~$240 млн) за даними focus.ua.

Окрім девелоперського бізнесу, Ківан мав вплив у медіасфері як власник англомовного видання Kyiv Post та одеського «7 каналу». Його раптова смерть восени 2024 року привернула значну увагу громадськості та ЗМІ, а обставини лікування в приватній клініці викликали багато запитань. За повідомленнями, деякі родичі та колеги Ківана були незадоволені наданою допомогою і називали дії медиків «суперечливими та непрофесійними» як зазначається у spilno.org. Це створило передумови для конфлікту між сім’єю покійного бізнесмена і керівництвом медичного закладу «Одрекс».

Представники клініки «Одрекс» наполягають, що їхні лікарі діяли сумлінно і професійно. В офіційній заяві медзакладу наголошується: «лікар має право на чесне розслідування і справедливий суд, а пацієнт – на правду, підтверджену фактами, а не емоціями» зазначаєтсья на офіційному сайті Клініки Одрекс.

Клініка підкреслює, що співпрацює зі слідством, надаючи всю необхідну інформацію, та запевняє: її фахівці працюють компетентно, згідно з сучасними стандартами, завжди докладаючи максимум зусиль для безпеки і здоров’я пацієнтів. Водночас адміністрація «Одрексу» заявила про тиск з боку різних правоохоронних структур та засудила передчасне оприлюднення персональних даних своїх лікарів у медіапросторі, вбачаючи в цьому ознаки замовної кампанії. Фактично клініка натякає, що хід розслідування і висвітлення справи можуть бути зумовлені чиїмось впливом. Не називаючи прямо, хто може стояти за цим тиском, у заяві очевидно йдеться про сторони, зацікавлені в покаранні медиків за смерть високопрофільного пацієнта.

Зі свого боку, Віталій Русаков також висловив здивування, чому історію піднято лише через рік після подій, і припустив, що справа має «зовсім інший підтекст» і мотиви, далекі від суто медичних. У професійних колах озвучують версію, що лікар міг стати заручником внутрішнього конфлікту між впливовим забудовницьким бізнесом та приватною медициною. Висловлюється припущення, що справа Русакова – це більше ніж питання медичної помилки: вона могла стати полем битви між родиною Ківана (яка добивається справедливості за його смерть) та керівництвом клініки (яке захищає репутацію свого закладу і персоналу). Наразі слідство не розкриває всіх деталей, але відомо, що аналізується роль керівництва «Одрексу» у цій ситуації.

Зокрема, перевіряється, чи дотримувалася лікарня необхідних лікувальних протоколів і чи не були пацієнту призначені непотрібні або ризиковані процедури – адже за якість допомоги несуть відповідальність не лише виконавці «на передовій», а й адміністрація та головний лікар закладу. Таким чином, справа виходить за рамки персональної відповідальності окремого хірурга і впирається у ширший контекст стосунків між медичним бізнесом та пацієнтами з неабияким фінансово-суспільним впливом.

Реакція медичної спільноти та суспільства

Спільнота лікарів в Україні сприйняла арешт колеги-онколога як тривожний сигнал. Професійні об’єднання OncoHUB та «Свій.Док» публічно стали на захист Віталія Русакова, рішуче засудивши дії правоохоронців і суду. У заявах онкологічної спільноти зазначається, що Печерський суд фактично проігнорував аргументи захисту і не надав лікарю права на повноцінний захист, чим порушив базові принципи справедливого судочинства. Колеги Русакова називають обраний запобіжний захід необґрунтованим та поспішним і вважають його небезпечним прецедентом: на їхню думку, будь-який лікар, який сумлінно виконує свої обов’язки, відтепер ризикує опинитися під слідством у разі непоправного збігу обставин.

Лікарі-онкологи нагадують суспільству, що навіть у найбільш розвинених країнах світу лікування раку не гарантує стовідсоткового одужання пацієнта. При найкращих зусиллях медиків важкі ускладнення й летальні наслідки трапляються через обмежені ресурси організму хворого на пізніх стадіях захворювання. Тому переслідування лікарів за фактично неминучі трагічні випадки, на думку спільноти, є неприйнятним і аморальним. Такі дії слідства й суду не лише завдають удару по конкретному медику, але й мають «руйнівний ефект на моральний стан медичної спільноти, формують атмосферу страху й демотивують фахівців» – особливо тепер, коли лікарі працюють у надзвичайно складних умовах воєнного часу.

Представники OncoHUB наголосили, що в державі, де влада фактично не забезпечує дієвого правового захисту для лікарів, єдиним щитом для медиків залишається професійна солідарність. У зв’язку з цим медична спільнота закликає колег активно висловлювати підтримку Русакову та бути присутніми на судових засіданнях, а від апеляційного суду вимагає максимально неупередженого розгляду справи. До протесту долучилися також правозахисники: зокрема, Центр прав людини ZMINA охарактеризував ситуацію як переслідування лікарів і привернув увагу до порушення права Русакова на справедливий суд.

Широкий суспільний резонанс підхопили провідні ЗМІ, публікуючи матеріали під заголовками на кшталт «Медики виступили проти арешту онколога, якого звинувачують у смерті українського мільйонера»

Помітно, що випадок в Одесі сколихнув медичну спільноту по всій країні – від рядових лікарів до відомих фахівців. У соціальних мережах багато медиків публічно стають на бік Русакова, діляться історіями про складність лікування онкопацієнтів і висловлюють тривогу, що кожен з них може опинитися на лаві підсудних через обставини, на які лікар не в змозі вплинути.

Пацієнти та колеги, які знають Русакова особисто, характеризують його як висококваліфікованого й відданого своїй справі хірурга. Низка пацієнтів залишили в соцмережах слова підтримки лікарю, дякуючи за врятовані життя і висловлюючи сподівання, що він зможе повернутися до операційної якомога швидше. Ситуацію уважно моніторять професійні лікарські асоціації та профспілки, деякі з яких заявляють про готовність надати юридичну підтримку обвинуваченим медикам.

Вплив на медичну сферу та права лікарів

Справа Віталія Русакова порушила гострі питання про межі кримінальної відповідальності медиків і про захищеність лікарів у виконанні професійних обов’язків. Українське законодавство (ст. 140 ККУ) передбачає покарання до 2 років ув’язнення з позбавленням права лікарю практикувати до 5 років за доведену недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Однак представники медичної спільноти застерігають: коли трагічний збіг обставин уводиться в ранг кримінального злочину, це може мати паралізуючий ефект на всю систему охорони здоров’я. Лікарі бояться стати крайніми за неминучі втрати, і це вже впливає на їхні рішення щодо взяття в лікування особливо важких пацієнтів. В умовах війни та перевантаженості медзакладів виникнення атмосфери страху серед лікарів є вкрай небезпечним: деморалізовані та залякані судовою розправою медичні кадри можуть почати практикувати так звану «оборонну медицину» – уникати ризикованих, але необхідних втручань, відмовляти у прийнятті тяжких хворих або перестраховуватися зайвими процедурами. Це, у кінцевому підсумку, шкодить пацієнтам і підриває якість медичних послуг.

Не менш важливою є й правова захищеність самих медиків. Випадок Русакова висвітив проблеми судової системи: як зазначалося, суд першої інстанції не забезпечив повного розгляду позиції захисту лікаря. Лікарі вказують, що потребують чіткіших гарантій справедливого розслідування лікарських помилок – із залученням незалежних медичних експертів та врахуванням об’єктивних обставин, а не лише тиску обуреної громадськості чи впливових осіб.

На думку Олега Орестовича Закорчемного, адвоката, експерта з медичного права та колишнього керівника онкологічного центру, ситуація довкола справи Русакова вказує на небезпечне стирання межі між лікарською помилкою та злочином. «Слід чітко розрізняти службову недбалість або умисне порушення обов’язків — і ситуації, коли медик діє відповідно до протоколів, однак життя пацієнта врятувати не вдається. Особливо коли йдеться про термінальні стадії онкозахворювання», — підкреслює експерт.

Він звертає увагу, що за логікою, яку демонструє Печерський суд та судово-медична експертиза (мовляв, пацієнт міг прожити довше), можна поставити під слідство будь-якого медика, який упродовж п’яти років мав стосунок до лікування Ківана. «Можемо починати з сімейного лікаря, який, імовірно, не був достатньо переконливим, щоб направити пацієнта на своєчасну профілактику. Продовжити — онкологами першої ланки. А логічним завершенням стане… міністр охорони здоров’я, який недостатньо інформував населення про небезпеку раку», — іронізує Закорчемний.

На його думку, такий підхід є не лише професійно шкідливим, а й небезпечно абсурдним: покладати юридичну відповідальність за невиліковність термінальної стадії онкології на хірурга, який провів останню операцію, — це все одно що звинувачувати пожежника за те, що він не зміг врятувати людину з будівлі, яка вже охоплена полум’ям. У підсумку, каже експерт, медики працюватимуть з постійним страхом переслідування, що демотивує фахівців, посилює «оборонну медицину» й лише погіршує якість допомоги. «У такій системі вигорить не лише лікар. Виграє хіба що страх — і втрати несе пацієнт», — резюмує Закорчемний.

Варто зазначити, що випадок в Одесі – не поодинокий. У 2023 році вже було кілька резонансних розслідувань щодо медиків: так, у серпні повідомлено про підозру київському пластичному хірургу через смерть онкохворої пацієнтки після операції з підтяжки грудей, а в липні 2024 – акушеру-гінекологу на Житомирщині через смерть немовляти під час пологів.

Роман Ілик, колишній заступник міністра охорони здоров’я України, висловився проти медіа-розголосу справи до рішення суду. У своєму дописі він зазначив:

«Категорично ПРОТИ будь-якого поширення подібних історій у ЗМІ до рішення суду. Це не тільки підриває ділову репутацію лікарів, закладу зокрема і системи охорони здоров’я в Україні в цілому. Це питання має бути врегульовано ЗАКОНОДАВЧО», – підкреслив Роман Ілик, закликавши також Міністерство охорони здоров’я та Міністерство культури та стратегічних комунікацій втрутитися в ситуацію.

Кожен із цих епізодів підсвітив проблеми системи: від недофінансування і нестачі ресурсів до відсутності страхування професійної відповідальності лікарів. Проте вперше настільки гучний випадок стосується приватної клініки і такого високопоставленого пацієнта, як мультимільйонер Ківан. Це створює безпрецедентну ситуацію: з одного боку, суспільство (особливо близькі та бізнес-оточення покійного) вимагає справедливості й покарання винних за смерть знаної людини, з іншого – медична громада відчуває загрозу перетворення лікаря на «цапа-відбувайла» у розбірках бізнес-еліти.

Наразі справа перебуває на стадії досудового розслідування та судових переглядів запобіжного заходу. Київський апеляційний суд у найближчі тижні розгляне скаргу захисту Русакова на домашній арешт – медична спільнота покладає великі надії, що апеляція врахує доводи сторони захисту і пом’якшить запобіжний захід, дозволивши лікарю повернутися до роботи. У разі ж доведення вини в основному провадженні, медикам загрожує до 2 років позбавлення волі і заборона займатися лікарською діяльністю на строк до 5 років.

Клініка «Одрекс» продовжує працювати у штатному режимі, перерозподіливши пацієнтів Русакова між іншими спеціалістами, і запевняє, що готова надати всю підтримку колегам у суді. Представники KADORR Group чи родини Ківана публічних заяв щодо перебігу слідства поки не робили; проте очевидно, що справа перебуває під їхнім пильним контролем.

Редакція вважає, що в резонансній справі Віталія Русакова вражає не лише її емоційно-нагнітальна подача, а й показова відсутність участі профільних державних органів — зокрема Міністерства охорони здоров’я України та Департаменту охорони здоров’я міста Одеси. Ці структури мають не лише контролюючу функцію, а й професійний потенціал — аналітичний, етичний, експертний. Але в справі, що розгортається на очах усієї країни, їх не чути взагалі.

Чому до процесу експертизи не були залучені фахівці з профільних департаментів МОЗ чи Одеського ДОЗ, які могли би — як мінімум — оцінити маршрут пацієнта в системі охорони здоров’я: від сімейного лікаря, через онкологічну службу, до хірургії? Пацієнт із термінальною онкологією рідко потрапляє до операційної з порожнього місця — перед цим завжди існує ланцюг рішень, консультацій, призначень і діагностик. Але про всі ці етапи ані слідство, ані суд, ані судмедекспертиза публічно не повідомляють. Не прозвучала навіть базова відповідь: де і ким пацієнт лікувався до клініки “Одрекс”?

Водночас, замість системної клініко-патологічної реконструкції — медіа, громадськість і навіть правоохоронці отримали спрощену модель: останнім лікував хірург — отже, він винен. Такий підхід викликає глибоке занепокоєння, адже за його логікою винного можна знайти в будь-якій ланці системи, залежно від того, на кого вкаже суспільний запит або зовнішній тиск. І якщо вчора це був хірург, то завтра — це може бути лаборант, далі — сімейний лікар, а згодом — посадовець МОЗ, який «не встиг проінформувати населення про ризики раку».

Це — не правосуддя, а упереджене вилучення окремого медичного епізоду з усього складного шляху пацієнта. Без повної картини, без системного аналізу, без державного голосу профільних органів. У підсумку — маємо не конструктивний медичний аудит, а вибіркову публічну розправу.

Історія з лікарем Віталієм Русаковим демонструє крихкий баланс між захистом прав пацієнта і захистом лікаря у складних клінічних випадках. Медична спільнота закликає до об’єктивного і неупередженого розслідування: якщо буде доведено реальну недбалість – винні мають понести відповідальність, але водночас не можна допустити криміналізації професії за трагічні наслідки невиліковних хвороб.

Справедливе правосуддя у цій справі матиме далекосяжні наслідки – воно або відновить довіру лікарів до системи і встановить чіткі критерії професійної відповідальності, або ж, у разі упередженого підходу, підірве моральний дух медиків, що продовжують рятувати життя в непростих умовах сьогодення.