Туз чи Ас – історія Туза, від Римської монети до найсильнішої карти
Туз – сьогодні це карта, що б’є короля і символізує успіх. Але його шлях до вершини колоди був довгим і несподіваним. Слово «туз» бере початок від латинського “as” – назви римської монети – і спершу означало одиницю або мінімум. Колись випадання «аса» (одного очка на гральному кубику) вважалося поганою прикметою, символом невдачі en.wikipedia.org. Та згодом карта туз трансформувалася з найменшої в найстаршу, ставши синонімом майстерності й удачі. Як же так сталося? Давайте розгорнемо цю захопливу історичну колоду карт, простежимо шлях туза від Китаю до Європи, дізнаємося, як еволюціонували карткові масті та фігури, і чому саме туз став «козирним» символом сили та перемоги.
As — монета, з якої все починалося
As (лат. assēs, також assarius, у множині assarii) — бронзова, а згодом мідна монета, що використовувалась у часи Римської республіки та Імперії. Вона була не просто грошовим еквівалентом — а точкою відліку всієї фінансової системи античного Риму. Спочатку важкий, литий as слугував фізичним уособленням римського фунта (libra) й мав значну вагу — понад 300 грамів. Його форма, маса й символіка формували відчуття стабільності, сили й упорядкованості, що були основою римської цивілізації.

Пізніше, коли as став легшим і зручнішим для щоденних розрахунків, він трансформувався у символ одиничної вартості — щось базове, незмінне, як саме життя в Римі. Саме звідси бере початок традиція сприймати as як “одиницю”, не лише у фінансах, а й у фразеології. У розмовній латині вирази на кшталт non valet assem означали: «це не варте навіть аса», тобто — нічого. Але водночас саме ця «одиниця» стала наріжним каменем всієї системи: адже ціни, податки, військова платня — усе рахувалося в асах.
У переносному значенні as пережив Римську імперію. Він залишив слід у мовах, у грошових системах Європи, у філософії цінності речей. А ще — згодом — став іменем однієї з найважливіших карт у колоді: туз, що також уособлює одиницю, яка згодом «обігрує» самого короля. Від мідної монети до символу переваги — ось як далеко може зайти проста одиниця, якщо за нею стоїть історія.
Перші карти: китайські «грошові листи»
Початки історії гральних карт ведуть до середньовічного Китаю. Ще в IX столітті там грали в так звану «гру листів» за часів династії Тан. Ймовірно, першими картами слугували паперові гроші: грали, розігруючи банкноти як карти, а їх номінал визначав ранг. Звідси й виникла ідея мастей та чисел – різні «масті» відповідали грошовим номіналам. Китайські колоди карт поступово набули вигляду окремих картонних прямокутників, достатньо твердих для тасування. Паралельно виникли і «доміно-карти» – паперові аналоги кісточок доміно, де символи карт повторювали комбінації гральних кубиків.

Такі китайські «банкнотні» карти заклали основу для майбутньої карткової системи. У деяких старовинних китайських іграх карти ранжувалися у зворотному порядку: наприклад, в гри Ма діао масть монет оцінювалася так, що карта з однією монетою (щось на кшталт туза монет) була найвищою в своїй масті. Ця цікава деталь – перший випадок, коли «одиниця» вважається найстаршою, – мала відгукнутися пізніше в історії туза.
Мандрівка карт на Захід: від ісламського світу до Європи
З Китаю карти поступово поширилися на захід через купців і мандрівників. Вже в XI–XII століттях картярські ігри стали відомими в Персії та арабських країнах. Ранні персько-індійські колоди, відомі як ганджіфа, мали декілька десятків карт з різними мастями; часто тільки в половині мастей порядок був «перевернутий», тобто “1” майже наймолодша карта, трохи нижча за молодшого придворного. Надалі карти перекочували до Мамлюкського Єгипту, де набули вже майже сучасних рис.

Мамлюкська колода (XIII ст., Єгипет) складалася з 52 карт – по 13 карт на кожну з чотирьох мастей. Це були: мечі, чаші (келихи), монети і палиці для поло (булави) everything-everywhere.com. У кожній масті було 10 числових карт (від «1» до «10») та 3 фігурні карти – король, його заступник (на зразок віце-короля) та другий заступник (підвіце). Через заборону ісламу на зображення людей фігури не малювалися – їхні назви писалися каліграфією.
На межі XIV століття карти досягли Європи, і тут їх популярність зросла настільки, що влада навіть намагалася обмежувати азарт. Перші письмові згадки – 1367 рік, Берн (Швейцарія): рада міста видала указ проти гри в азартні карти. У 1377-му в місті Флоренція (Італія) їх також офіційно забороняли. В тому ж 1377-му домініканський монах Йоганн (Йоганнес) з Райнфельдена описав колоду та ігри з картами, що є одним із найдавніших європейських описів картярства. Отже, на цей час карти вже були добре знані в різних куточках Європи.
Еволюція мастей і фігур у Європі
Європейці швидко перейняли схему з чотирма мастями, але почали змінювати їх назви і символи на свій лад. У різних країнах закріпилися свої традиційні масті карт:
- Латинські (Італія, Іспанія): мечі, кубки, монети, палиці (жіезла) – фактично прямі нащадки мамлюкських мастей.
- Німецькі (Центральна Європа): серця, дзвіночки, жолуді, листя. Наприклад, бубна у нас досі називають “дзвінка” від Schellen – дзвоників, трефи – “жир” від Eicheln (жолудів), а піки раніше звали “вино” від Wein – виноградного листя istpravda.com.ua. Ці назви прийшли в українську мову через польсько-німецький вплив.
- Французькі (згодом міжнародні): піки (♠), черви/чирви (♥), бубни (♦), трефи (♣). Французи спростили символіку мастей до простих геометричних форм і ввели чорно-червоне забарвлення (піки ♠ і трефи ♣ – чорні; черви ♥ і бубни ♦ – червоні). Ця колода стала основою сучасного стандарту на 52 карти.

Одночасно відбувалися зміни й у фігурних картах. Спершу в колодах були тільки Королі та двоє їх «слуг». Так, у згаданих німецьких описах XIV ст. три старші ранги – це король, верхній слуга (вишник від нім. Ober) та нижній слуга (нижник від нім. Unter). Дами в ранніх європейських колодах не було – королеви з’явилися пізніше під французьким впливом. Французька колода XV ст. замінила другого чоловічого персонажа на Queen (Даму), залишивши третьою фігурою Валета (Jack). Деякі старовинні колоди навіть тимчасово мали по 4 фігури на масть: додавали і лицаря, і слугу (наприклад, tarot / тарот містив Короля, Даму, Лицаря, Валета). Але стандартна англо-французька колода закріпила три фігури – Король, Дама, Валет – які знайомі нам і сьогодні.
Для наочності порівняємо масті різних традицій у таблиці:
Традиція карт | Масті (символи на картах) |
---|---|
Мамлюкська (Єгипет) | Мечі, Кубки, Монети, Палиці (поло) |
Італійська/Іспанська | Мечі, Кубки, Монети, Булави (палиці) |
Німецька | Серця, Дзвони (бубонці), Жолуді, Листя |
Французька | Піки (♠), Чирви♥, Бубни♦, Трефи♣ |
Тузи в різних цих колодах історично були то присутні, то зникали. Приміром, у німецько-швейцарських картах XV ст. аси-одиниці зникли зовсім – колоду скоротили до 48 карт (від 2 до Короля) для зручності у грі та виробництві колод карт. Через це найнижчою картою ставала «двійка» (німецькою Daus), а слово “туз” закріпилося за нею. Саме тому в німецькій та польській мовах “туз” історично означав двійку, і українська назва перейнята як калька. Лише пізніше, коли європейські колоди повернули тузи, слово “туз” переосмислилося як позначення найвищої карти – аса.

Від найменшої карти до найстаршої: як туз «обіграв» короля
Спочатку ас (туз) у Європі був наймолодшою картою, що логічно – адже АС це “1” у римлян. У багатьох старих іграх порядок рангів йшов від короля до двійки, а туз (якщо був) стояв знизу. Наприклад, у грі Triomphe (XV ст. у Франції) туз стояв між десяткою та валетом, тобто навіть не дотягував до “фігур”. В низці популярних ігор аж до XVII століття туз грав роль слабкої карти; такі ігри називали «король старший» (King high) – приміром, у відомій грі cribbage король досі старший за туз.
Проте з плином століть і сама структура карткових ігор почала змінюватися — разом із суспільними уявленнями про порядок, владу та ієрархію. Якщо спочатку туз, як скромна «одиниця», стояв унизу карткової піраміди, то з XVI століття в Європі з’являються ігри, де ця карта несподівано підіймається над усіма — навіть над королем. Це не випадковість, а культурне віддзеркалення нової епохи: період Ренесансу, розквіту гуманізму, торжества індивідуальності.
Однією з перших відомих ігор, де туз офіційно мав найвищий ранг, стала Trappola — популярна в Італії картярська гра доби Відродження. Тут туз уже не принижений — він став символом сили й переваги, нехай і без корони.
Але далі — ще цікавіше. У Франції, Німеччині та Нідерландах з’являються так звані ігри типу “Ace-Ten”, де картковий світ перевертається: туз стає найстаршим, за ним — десятка, тоді король, і далі спаданням. У грі Brusquembille, популярній у Франції XVIII століття, саме туз і десятка були найціннішими, хоча король — усе ще «король» — поступався їм. У Pinochle, що згодом набуде популярності в німецькомовних країнах і в Америці, та сама схема — десятка сильніша за короля, а туз — найвища карта.
У деяких культурах цю логіку радикалізували: навіть двійки й трійки почали ставити вище за «фігури». У іспанській грі Truc двійка була головною бойовою одиницею — справжнім героєм із низів, що перемагає шляхетних. У італійській Tressette трійка — козирна карта, здатна здолати і дами, і королів. Це вже не просто механіка гри, а відображення нового способу мислення: не титул визначає цінність, а дія. Не положення у колоді, а те, як ти граєш.
Саме у цих картярських еволюціях ми бачимо зародження ідеї «асів» як символу сили не за правом народження, а за потенціалом. Це був світ, де одиниця могла стати першим серед рівних.
Поступово майже вся Європа перейшла до традиції «туз старший». Переломним моментом стала Французька революція (кінець XVIII ст.). У буремні 1790-ті, скинувши монархію, французькі картярі почали грати в ігри, де туз (що раніше позначав 1 очко) б’є короля. Символічно це означало перемогу простолюдина (туза-одиниці) над королем – відображення духу революції.
Відтоді в більшості сучасних ігор туз – найстарша карта колоди. Втім, гнучкість правила збереглася: в деяких іграх туз може рахуватися і нижче за двійку, і вище за короля, залежно від потреб гравця. Наприклад, у покері чи блекджеку туз може бути як «1», так і «11/14» відповідно, на вибір гравця. Така подвійна роль тільки підкреслює особливість туза.
Піковий туз: «карт-бланш» смерті і удачі

На зображенні – чотири тузи зі стандартної колоди. Увагу одразу привертає піковий туз ♠ – карта, овіяна легендами. Чому саме він? Історично пікова масть у багатьох іграх вважалася старшою за інші (піки часто козирі). Але вирішальну роль зіграли податки та війни.
У XVII столітті англійський король Яків I (1600-ті роки) запровадив вимогу, щоб на одній карті кожної колоди друкувався штамп друкарні. Згодом, за королеви Анни, 1711 року в Британії ввели гербовий збір на карти – податок, який сплачували виробники карт. Щоб показати, що податок сплачено, на одну карту ставили акцизну печатку. Вибір припав на пікового туза – його великий пустий простір ідеально підходив для герба й тексту. Від 1765 року офіційно вимагалося друкувати оформленого пікового туза (“duty ace”) зі словами про сплату збору. Картярні фабрики змагалися у дизайні: пікові тузи прикрашали королівськими емблемами, вензелями і назвами фабрик. Один із таких дизайнів – легендарний “Old Frizzle” 1828 року – містив герб, корону та напис «Duty One Shilling» (“мито один шилінг”).
Піковий туз був не просто частиною гри — це був фінансовий і правовий документ, який контролювався урядом. Підробка цієї карти розцінювалася як фінансовий злочин, еквівалентний фальшуванню грошей. І саме тому за неї передбачалося смертне покарання.
Найгучніший випадок відбувся у 1805 році в Англії. Чоловіка на ім’я Річард Гардінг (Richard Harding) було звинувачено в підробці пікового туза, а саме в несанкціонованому друці карти з гербом, яка імітувала державний штамп. Він був суджений, визнаний винним і страчений через повішення. Це задокументований факт в англійській юридичній історії.
Ця історія отримала широкий розголос у пресі та серед населення. Для багатьох вона стала шоком: звичайна, здавалося б, картярська карта — і смертна кара за її копіювання? Але для держави мова йшла про підрив фіскальної системи, і це розглядалося надзвичайно серйозно.
Від гербового збору — до «карти смерті»
Саме після страти 1805 року за підробку пікового туза ця карта почала набувати темної аури. Гравці й друкарі вже не бачили в ній просто масть — це була «картка, за яку вішали». Навколо неї виростали чутки й легенди, і в народній уяві туз піки став пов’язаний зі смертю, зрадою, покаранням.
Уже в середині XIX століття піковий туз почали прикрашати ще й черепами, хрестами, готичними вензелями — як свого роду іронічну відсилку до його фатального минулого. Дизайн пікового туза перетворився на візитівку виробника, а в США навіть стали використовувати його як «фірмовий підпис» на картах. Згодом туз піки став неофіційним “брендом” фабрик, таких як Bicycle, Waddington’s, De La Rue.
Цікаві факти про Туз:
Факт | Опис |
---|---|
🕰️ 1711 рік | Вперше введено податок на карти у Британії |
📜 1765 | Законодавчо затверджено використання пікового туза з державним штампом |
⚖️ 1805 | За підробку туза страчено Річарда Гардінга |
🃏 “Old Frizzle” | Так називали дизайнерський туз з 1828 року із написом “Duty One Shilling” |
💀 Death Card | Після 1805 року туз піки починає сприйматися як символ смерті |
🎖️ В’єтнамська війна | Американські солдати розкидали пікові тузи, щоб залякати ворога |
У XX столітті піковий туз набув нових значень на полях битв. Під час Другої світової війни американські солдати 506-го парашутного полку 101-ї дивізії носили символ піки на шоломах – як талісман удачі.
Вважалося, що ♠ приносить фортуну, тому що в карти це щаслива карта. Але у В’єтнамській війні (1960-ті) піковий туз став уже психологічною зброєю. Американці вірили, що для в’єтнамців (а зокрема, через французькі колоніальні впливи) туз піки – поганий знак, провісник смерті.
Тому солдати США масово розкидали пікові тузи в джунглях і лишали їх на тілах ворогів. Компанія USPCC навіть постачала військовим окремі ящики з піковими тузами, марковані як “Bicycle Secret Weapon”. Хоча насправді для в’єтконгівців ця карта не мала містичного значення, акція вдалася: вона піднімала бойовий дух самих американців. Так піковий туз закріпився і як «death card», і як символ фарту серед військових.
До речі, у ворожильних традиціях французького картомантового гадання туз піки теж уособлював нещастя або смерть – “погану карту”. Можливо, саме через це його й боялися забобонні гравці. Водночас у мирні часи ♠ навпаки став образом стилю: його малюють на байкерських емблемах, картах Таро (як Меч) він означає доленосні зміни, а рок-гурт Motörhead прославив «Ace of Spades» як гімн ризику і азарту.
Amalgamated Playing Card Co., Ltd та роллю пікового туза як брендової емблеми

У ХХ столітті піковий туз остаточно перетворився не лише на символ сили в грі, а й на візитну картку виробника. Після скасування податку на карти у Великій Британії (закон, що змушував друкувати герб на тузі піки, було скасовано в 1960 році), виробники вирішили зберегти традицію оформленого туза — вже як брендовий знак. Відтак на піковому тузі почали розміщувати назву фабрики, місце друку та унікальні графічні елементи. Це була своєрідна «печатка якості», що водночас вшановувала традицію державної ліцензії.
Одним із найвідоміших прикладів була компанія Amalgamated Playing Card Co., Ltd, утворена у повоєнній Британії як спільне виробництво двох гігантів – Waddington’s і De La Rue. Компанія офіційно почала працювати під цим ім’ям у 1962 році, а піковий туз її виробництва мав характерний напис:
“The Amalgamated Playing Card Co., Ltd – Leeds and London”.
Таким чином, туз піки перетворився на паспорт колоди, і кожен гравець одразу міг упізнати її походження.
Цей маркетинговий хід швидко набув популярності. У 1960–70-х роках Amalgamated випускала карткові колоди для авіаліній (BOAC), казино, клубів і рекламних кампаній, зберігаючи індивідуальне оформлення пікового туза. Його естетика — вензелі, орнаменти, шрифти — стала стилістичним полем для креативу, а сам туз — канонізованим символом ідентичності бренду. Цей спадок зберігається і сьогодні в дизайнерських колодах, які відтворюють ту історичну епоху з повагою до деталей.
Туз як символ майстерності та удачі
З відщепенця-«одинички», що приносила невдачу, туз перетворився на козир і символ успіху. Мова тому підтвердження: в англійській «ace» набув значення «першокласний, найкращий». Коли кажуть «він справжній ace», мають на увазі ас-пілота чи ас-футболіста – майстра найвищого ґатунку. В азартному сленгу з’явилися вирази на кшталт «ace in the hole» або «ace up your sleeve» – туз в рукаві, тобто прихований козир, таємна перевага. Тримати туза про запас означає мати вирішальний аргумент.
Не дивно, що четвірка тузів у покері – майже гарантований виграш, а фраза «тримає всі тузи» означає повний контроль над ситуацією. Туз пішов шлях від символу поганої гри до емблеми переможця. Сьогодні зображення туза прикрашають сувеніри, футболки, татуювання – як знак фарту й сили. А для колекціонерів карт кожен унікальний туз (особливо піковий) – це окраса колоди і предмет гордості.
Отже, історія туза – це історія несподіваних перевтілень. Народжений як назва дрібної монети, туз пройшов крізь століття, побив короля у картярських війнах і здобув собі корону найвищої карти. Він увібрав у себе дух народної кмітливості (революційний «джокер» проти монархії) і загадковість гри, де фортуна змінюється за одним роздаванням. Туз став більше ніж картою – справжнім символом удачі, майстерності та тріумфу, який продовжує хвилювати як любителів карт, так і поціновувачів історії.
Туз у небі: як El Al зробив піку своїм символом

Серед цікавих прикладів брендованого пікового туза вирізняється карта з написом “אל על” — це івритом “Ель-Аль”, назва національної авіакомпанії Ізраїлю El Al Israel Airlines. У перекладі фраза означає «До неба» або «У височінь». Такий туз входив до фірмових сувенірних колод, які компанія роздавала пасажирам під час польотів у 1960–1980-х роках. Це не лише приклад рекламного дизайну, а й ще одне підтвердження, що піковий туз став універсальним носієм ідентичності — від фабрик і армій до авіакомпаній. У цій карті поєднуються сила символу та прагнення до неба — як буквального, так і метафоричного.
Карти на висоті: BOAC і піковий туз імперського стилю
Ще одним знаковим прикладом брендованого пікового туза є колода, створена для BOAC (British Overseas Airways Corporation) — британської державної авіакомпанії, що діяла з 1939 по 1974 рік. На тузі піки великими літерами вписано назву компанії, а внизу зазначено: “Printed by The Amalgamated Playing Card Co. Ltd.” — одного з провідних виробників карт у Великій Британії. Тильна сторона карт оформлена у впізнаваному графічному стилі 1960-х: стилізовані хмарочоси, пагоди, літаки — візуальна метафора глобальних маршрутів BOAC, яка в одному звороті поєднувала Лондон, Токіо і Нью-Йорк.

Ці колоди роздавали пасажирам на міжконтинентальних рейсах як частину сервісу «розваги в польоті». Але за формою — це більше, ніж гра: піковий туз із логотипом BOAC символізував престиж британської авіації, продовження імперської естетики через сучасний дизайн. Гра в карти в небі була не лише способом розважити мандрівника, а й продовженням бренду, що асоціювався з надійністю, далекою подорожжю й британською величчю. Сьогодні такі колоди стали колекційними реліквіями епохи, коли навіть туз у масті був продуманим елементом фірмового стилю.
Історія без міфів | INFO TREND (21.09.2024)
Джерела
David Parlett. “A History of Card Games.”
Oxford University Press, видання 1991.
(Посилання на Google Books або бібліотечні ресурси, ISBN: 978-0-19-282905-4)
Gary Arndt. “The Surprisingly Interesting History of Playing Cards.”
Everything Everywhere. 2023.
URL: https://everything-everywhere.com/history-of-playing-cards/
“Playing card.”
Wikipedia, the free encyclopedia (англійською)
URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Playing_card
“Tuz (карта).”
Вікіпедія українською мовою
URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Туз_(карта)
“Ace of Spades.”
Wikipedia, the free encyclopedia (англійською)
URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Ace_of_spades
“Trappola.”
Wikipedia, the free encyclopedia (англійською)
URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Trappola
“Mamluk playing cards.”
Wikipedia, the free encyclopedia (англійською)
URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Mamluk_playing_cards
“Ace-Ten game.”
Wikipedia, the free encyclopedia (англійською)
URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Ace-Ten_game
“Playing card tax.”
Wikipedia, the free encyclopedia (англійською)
URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Playing_card_tax