Українська історія – Чи можна примирити “глобальну ініціативу” з “українською історією”?
Глобальна ініціатива та Українська історія ? Дискусії навколо проекту UHGI
Презентація проекту “Українська історія: глобальна ініціатива” (UHGI), яка відбулася 11 вересня 2024 року у Києві, викликала жваві дискусії серед істориків та експертів. Одні вважають, що ця праця може негативно вплинути на розуміння місця України у світовій історії, інші — що оцінювати проєкт ще занадто рано. На думку експертів, навіть з критики та недоліків можна винести цінні уроки.
Що таке “Українська історія: глобальна ініціатива”?
Проект UHGI ставить за мету інтегрувати українську історію у глобальний контекст, представляючи її в рамках світової історії. Це викликало побоювання серед багатьох критиків, зокрема Володимира В’ятровича, який заявив, що існує ризик “десуб’єктивізації” української історії, коли Україна може зникнути як самостійний історичний суб’єкт, зливаючись з глобальним наративом.
Критики підкреслюють, що акцент на “бездержавність” у проекті може поставити під сумнів досягнення України як нації. Це викликало побоювання, що українська історія буде трактуватися лише як частина глобальних процесів, а не як окрема національна історія з власними унікальними моментами.
Основні побоювання критиків
Критики проекту вказують на кілька ключових моментів, які можуть бути проблемними для сприйняття історії України. По-перше, відсутність розділів, присвячених війнам, зокрема Українській революції та ролі УПА, викликала занепокоєння серед військових істориків. Один із них зауважив: “Складається враження, що ми до Другої світової ніколи не воювали”.
Деякі історики також висловили невдоволення через акцент на культурній історії, який стає популярним у західних країнах, але для воюючої України може здатися не на часі. Відсутність чіткого акценту на національних конфліктах та військовій справі може призвести до спотворення історичної картини для міжнародної аудиторії.
Роль бездержавності у ХХ столітті
Іншою проблемною точкою є тема “бездержавності”, яка в UHGI представлена занадто широко. Для багатьох українців, навіть попри колоніальне минуле у ХХ столітті, ідея повної “бездержавності” викликає сумніви. На думку Сергія Громенка, українська нація завжди мала державні елементи, навіть у період радянського панування, що доведено здобуттям незалежності у 1991 році.
Західний погляд на українську історію
Проект UHGI відображає підходи західних істориків, серед яких видатні особистості, такі як Тімоті Снайдер та Ярослав Грицак. Вони наголошують на важливості включення України у глобальний контекст та вивчення її історії як частини ширших процесів. Проте, як зауважує Громенко, у цьому підході є ризик втрати суб’єктності, коли Україна буде сприйматися як “географічно обмежена” частина світової історії.
“Нам доведеться рахуватися з тим, що історія на Заході пишеться саме так, як пишеться, і це може відрізнятися від наших уявлень про власне минуле,” — вважає експерт.
Роль Тімоті Снайдера у проекті
Одним з головних авторів проекту є Тімоті Снайдер, професор Єльського університету, який добре відомий своїми дослідженнями про Східну Європу та Україну. Він обіцяє, що фінальна версія роботи буде об’ємною — близько 3 мільйонів слів, що дорівнює 8,5 тисячам сторінок.
Попри те, що інтерв’ю Снайдера не згадувало про багатьох українських історичних фігур, він стверджує, що це не означає, що в самій книзі не буде відображено їхніх ролей. За його словами, головне завдання — знайти баланс між українським та глобальним підходом до історії.
Чому Україні потрібен інтегрований курс історії?
Українські експерти погоджуються, що написана виключно українцями книга про історію України навряд чи матиме широкий вплив на Захід. Однак важливо знайти баланс між залученням українських та іноземних авторів. Сергій Громенко пропонує, щоб кожну тему досліджували у співпраці українські та іноземні історики, що дозволило б зберегти як “національний”, так і “глобальний” підхід.
Проте цей баланс, за словами критиків, наразі не досягнуто, оскільки кількість іноземних дослідників значно переважає українських, особливо у темах до ХХ століття.
Важливість публічної дискусії
Публічні обговорення, які викликала UHGI, є важливими для майбутнього історичної науки в Україні. Незалежно від кінцевих результатів проекту, сам факт його існування та дебати навколо нього підштовхнуть до створення нових наукових праць та дискусій про українську історію.
Громенко наголошує на важливості взаємодії між авторами проекту, адже колективна робота істориків — це завжди виклик. Якщо ця взаємодія не буде налагоджена, то проект ризикує стати збіркою окремих нарисів, а не інтегральною працею, яка могла б змінити уявлення про українське минуле.
Українська історія: глобальна ініціатива
Проект “Українська історія: глобальна ініціатива” викликав серйозні дискусії серед наукової спільноти. Незважаючи на критику, цей проект має потенціал стати важливим етапом у представленні України на міжнародній арені та сприяти розвитку української історичної науки. Однак ключовим завданням залишається забезпечення балансу між українським та глобальним підходами до історії, що дозволить зберегти суб’єктність України у світовій історії.
