Законопроєкт №11533: спроба захисту чи ляпас демократії? ВРУ закриває доступ до реєстру нерухомості
28 березня 2025 року Верховна Рада України може розглянути у другому читанні законопроєкт №11533, який передбачає обмеження публічного доступу до реєстрів речових прав на нерухомість, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Державного земельного кадастру.
Проєкт зареєстровано ще 29 серпня 2024 року. Його ініціаторами є народні депутати від «Слуги народу»: Ігор Фріс, Сергій Демченко та Володимир Ватрас.
Що пропонує законопроєкт?
У пояснювальній записці йдеться про необхідність тимчасового обмеження доступу до інформації про об’єкти критичної інфраструктури та оборонного значення в умовах воєнного стану. Проте, як зазначають правозахисники та експерти, формулювання законопроєкту надто розмиті та створюють ризик “зачистки” усієї публічної інформації про нерухомість в Україні.
“Відомості з Державного реєстру прав більше не міститимуть місця розташування об’єктів нерухомого майна та зареєстрованих прав на них. Це означає, що журналісти не зможуть дізнатися, кому належить квартира, будинок чи ділянка. Це не тільки унеможливлює розслідування — це удар по суспільному контролю”, — пояснює юрист ІМІ Володимир Зеленчук.
Реакція журналістів Bihus.Info: «Це не захист, це ляпас демократії»
Серед перших, хто відкрито забив на сполох через законопроєкт №11533, були журналісти-розслідувачі з Bihus.Info. Їхня публікація в Telegram Bihus.Info викликала хвилю обурення серед медійників і громадських активістів.
«⚡️ВЖЕ ЗАВТРА нардепи спробують закрити доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно. І земельного кадастру. Якщо рішення приймуть, ми з вами не будемо знати НІЧОГО про будинки, квартири та іншу нерухомість посадовців.
Ця інформація — база для роботи журналістів-розслідувачів, а відтак і викриття корупційних історій», — йдеться в офіційній заяві команди Bihus.Info.
Журналісти наголошують: закрити публічні реєстри під приводом безпеки — це удар по громадському контролю, а не ефективний спосіб захисту від ворога.
«Це добрячий ляпас українській демократії. Бо в такому вигляді, у якому проєкт є зараз, він не звʼяже руки росіянам, зате звʼяже журналістам», — резюмують в Bihus.Info.
У медіаспільноті це сприймають не просто як черговий дискусійний законопроєкт, а як реальну загрозу для системної журналістики в Україні. Тим більше, що Bihus.Info вже заявили — оприлюднять імена депутатів, які підтримають закон. А ведуча Світлана Остапа готує окремий аналітичний випуск, присвячений цій темі.
Під прицілом — не тільки інформація, а й ті, хто її шукає
Та найбільше тривожить навіть не факт закриття реєстрів, а спроба встановити облік усіх, хто ними користується. Законопроєкт №11533 пропонує надати правоохоронцям право звертатися до держреєстраторів і отримувати дані про всіх, хто запитував ту чи іншу інформацію.
Юристи називають це інструментом для потенційного стеження за журналістами, громадськими активістами та будь-ким, хто цікавиться публічною інформацією.
«Навіть без відкритого кримінального провадження керівник правоохоронного органу зможе дізнатися, хто саме шукав інформацію — скажімо, про нього самого», — попереджає Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура: закон шкодить слідству
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) висловила серйозні застереження щодо законопроєкту №11533, який передбачає обмеження доступу до державних реєстрів нерухомості та земельного кадастру. У своєму зверненні до Комітету Верховної Ради з питань правової політики САП наголошує, що запропоновані зміни можуть негативно вплинути на ефективність розслідувань, особливо у справах, пов’язаних із незаконним збагаченням та корупцією.
Зокрема, САП звертає увагу на те, що обмеження стосуються не лише об’єктів, пов’язаних із національною безпекою та обороною, а охоплюють усі об’єкти нерухомості без винятку. Це, на думку прокуратури, суперечить заявленій меті законопроєкту — підвищенню безпеки діяльності оборонних підприємств. САП рекомендує звузити сферу дії законопроєкту, зосередивши обмеження доступу виключно на інформації, що стосується підприємств, пов’язаних із національною безпекою та обороною.
Крім того, юристи та правозахисники підкреслюють, що ухвалення законопроєкту в його нинішній редакції може зашкодити не лише журналістам та громадським активістам, але й звичайним громадянам, які втратять можливість отримувати необхідну інформацію про нерухомість. Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації, зазначає, що обмеження доступу до реєстрів ускладнить отримання відомостей про місце розташування нерухомого майна та даних про власників земельних ділянок. detector.media
З огляду на вищезазначене, САП та представники громадянського суспільства закликають Верховну Раду переглянути положення законопроєкту №11533, аби забезпечити баланс між питаннями національної безпеки та правом громадян на доступ до публічної інформації.
А що скаже «Голос»?
У контексті обговорення законопроєкту №11533 цікавою виглядає ще одна тиша — позиція депутаток від фракції “Голос” Олександри Устінової та Ольги Стефанішиної наразі публічно не озвучена.
Обидві депутатки добре відомі як послідовні борчині з корупцією та активні учасниці реформ у сфері прозорості й публічного контролю. Їхні імена давно асоціюються з антикорупційним фронтом у стінах парламенту.
Тому цілком логічним виглядає очікування громадськості на їхню реакцію — не лише як політикинь, а як рупорів демократичних цінностей, які не раз демонстрували готовність публічно ставати на захист прозорості.
Чи подадуть вони правки? Чи вийдуть із публічною заявою? Ми з обережним оптимізмом очікуємо, що голос «Голосу» буде почуто.
Погляд редакції: компроміс потрібен, але не за рахунок прозорості
На нашу думку, ситуація з законопроєктом №11533 — це яскравий приклад проблемної комунікації між владою та суспільством. З одного боку, аргументи авторів логічні: у воєнний час важливо обмежити доступ до чутливої інформації. Навіть Google Maps приховує зображення стратегічних об’єктів — аеропортів, військових баз, тощо.
З іншого боку — праві й журналісти. Прозорість у питанні власності публічних осіб — один із стовпів антикорупційної боротьби та довіри до влади.
Ситуація навколо законопроєкту №11533 — це не просто чергова законодавча ініціатива. Це лакмусовий папірець довіри між державою та суспільством, і приклад того, як болюча, але надзвичайно важлива тема може бути зведена до конфлікту замість діалогу.
Так, ми розуміємо аргументи авторів. Під час повномасштабної війни обмеження доступу до чутливої інформації — це питання безпеки. Але ми також розуміємо: під гаслом “захисту” дуже легко втратити те, заради чого ми цю війну і ведемо — свободу, відкритість, право знати.
Прозорість у сфері власності публічних осіб — не примха. Це основа антикорупційного контролю. Ігор Фріс — досвідчений правник, який добре знає ціну публічному праву. Журналісти-розслідувачі — не менш досвідчені в тому, як влада може ховатися за формальностями.
Законопроєкт був поданий ще в серпні 2024 року. Минуло понад пів року. І ми щиро не розуміємо, чому за цей час не було створено платформи для діалогу, консультацій з медіа, правозахисниками, суспільством.
Редакція приєднується до позиції журналістської спільноти та заяви команди Bihus.Info. Ми вважаємо, що в теперішньому вигляді законопроєкт №11533 — це загроза. Загроза для прозорості, для демократії, для довіри.
Компроміс можливий. Але він має бути не кулуарним, а публічним. Не політичним — а ціннісним. Якщо обмежувати доступ — то лише точково, лише до справді стратегічних об’єктів, і з чіткими гарантіями, що інформація про майно публічних осіб залишатиметься відкритою.
Джерела:
