Скільки разів Москва горіла: війни, підпали, стихії
Скільки разів Москва горіла – це не просто цікаве історичне питання, а ключ до розуміння того, наскільки вразливою була й залишається імперська столиця перед війнами, підпалами та стихіями. Пожежі в Москві не раз змінювали карту міста, руйнували цілі райони, знищували храми, архіви, бібліотеки й палаци, а разом із ними – й уявлення про «непорушність» центру російської державності. Від татарських набігів і до часів Наполеона, від міських бунтів до техногенних катастроф XX–XXI століття – Москва знову і знову опинялася у вогні.
Читачі часто запитують у пошуку: скільки разів спалювали Москву, хто саме її палив, у які роки місто горіло найбільше, чи була це ворожа армія, навмисний підпал «своїх» чи випадковий спалах, що вийшов з-під контролю. За кожним таким епізодом – своя драматична історія: кримські татари Девлета-Гірея, які перетворили Москву на попелище у XVI столітті; Наполеон, що зайшов у порожнє й приречене на вогонь місто в 1812 році; повстання, революції й великі пожежі індустріальної епохи, коли вже не дерев’яні хати, а заводи, готелі й урядові будівлі палали, мов факели.
У цій статті ми зберемо докупи найважливіші епізоди, коли Москва горіла через війни, підпали та стихійні лиха, простежимо хронологію великих пожеж – від середньовічних літописів до сучасних техногенних трагедій. Ми подивимося, хто і чому спалював Москву, які райони міста зникали у вогні, які політичні наслідки це мало для самої імперії, і як кожна нова катастрофа змушувала владу змінювати містобудування, фортифікації та систему пожежної безпеки. Це не лише історія вогню – це історія влади, війни й міста, яке багато разів відбудовували з попелу.
Перші згадки: Москва в полум’ї середньовіччя
Ще в добу Київської Русі та у перших століттях існування Московського князівства місто неодноразово ставало жертвою нападів і пожеж. Найдавніші літописи свідчать, що перша Москва згоріла ще у 1177 році, коли рязанський князь Гліб разом із половцями спалив «град Москву весь и села». Це була невелика дерев’яна фортеця на Боровицькому пагорбі, де нині стоїть Кремль. Відбудували її швидко, але саме ця трагедія показала вразливість майбутньої столиці — повністю дерев’яна забудова робила її приреченою.
У 1238 році місто знову перетворилося на попелище. Взимку війська хана Батия, що прямували на Суздаль і Владимир, обложили Москву. Літописці пишуть: «Созже град Москва весь и люди посекоша от старца до младенца». Місто стояло у вогні декілька днів — від дерев’яних стін Кремля до останньої хати. Це була справжня катастрофа: Москва фактично перестала існувати.
Після відбудови знову настав короткий мир, який перервав 1382 рік. Цього разу Москву спалив хан Тохтамиш. Його воїни увійшли до міста під приводом переговорів, після чого розпочали різанину й підпал. Літописи згадують тисячі загиблих, а сучасні історики оцінюють, що тоді згоріла майже вся забудова Кремля та посадів. Ця трагедія на десятиліття стала символом беззахисності Московського князівства перед степовими ордами.
Пожежі епохи Івана Грозного і царських повстань (XVI–XVII століття)
Москва в XVI столітті нагадувала величезне дерев’яне місто-фортецю, де кожна нова вулиця була потенційним гнотом. Полум’я могло знищити тисячі будівель за кілька годин, і тому саме в цей час слово «пожежа» стало майже синонімом «московського лиха».
1547 рік – “великий московський пожежа” Івана Грозного
Навесні 1547 року, через сильну спеку і вітер, вогонь почався на Арбаті. Москва зайнялася миттєво. Згорів Кремль, численні храми, боярські двори і майже весь Китай-город. За свідченнями літописців, загинуло понад 4 тисячі людей, і це лихо викликало народний гнів. Містяни звинуватили в підпалі родичів царя — бояр Глінських. Розлючений натовп розгромив їхні двори. Саме після цієї катастрофи молодий Іван IV зрозумів, наскільки вразливе його місто, і почав перетворювати Кремль на кам’яний — так з’явилися перші протипожежні реформи.
1571 рік – спалення Москви кримським ханом Девлет-Гіреєм
Через двадцять років Москву знову чекало випробування вогнем. У травні 1571 року військо кримського хана Девлет-Гірея прорвалося до столиці. У хроніках читаємо: «огнем и конем Москву всю пожгоша». Згоріло майже все місто, окрім Кремля. За оцінками істориків, загинуло до 80 тисяч людей. Цей напад став шоком навіть для жорстокого часу Івана Грозного. Після нього в Москві вперше почали будувати кам’яні монастирі та склади — не лише для краси, а щоб мати осередки, які могли витримати полум’я.
1611–1612 роки – пожежа Смутного часу
На початку XVII століття Москва знову горіла — тепер під час польсько-литовської окупації. Коли війська «першого ополчення» вступили до міста, вони намагалися вибити ворога з Кремля, і бої спричинили нову пожежу. Частина Москви згоріла від запалювальних стріл, частину підпалили самі поляки під час відступу. «Горіло три дні, уцілів лише Кремль» — записав сучасник Самуїл Маскевич. Місто лежало в руїнах, але саме з цього попелу почалася нова епоха — династія Романових розпочала своє правління в обвугленій столиці.
1648 рік – “соляний бунт” і полум’я повстання
Улітку 1648 року московський народ, розлючений новими податками на сіль, підняв заколот. Повстанці підпалювали будинки чиновників і воєвод, полум’я охопило Білий і Китай-город. Вогонь знищив сотні будинків, лавки, монастирі. Цареві Олексію Михайловичу довелося амністувати бунтівників і видати нові «пожежні накази».
1660–1682 роки – вибухи, порохові склади і царські трагедії
Москва залишалася дерев’яною пасткою. У 1660 році вибухнув пороховий склад у Китай-городі — понад 300 загиблих. А в 1682 році, у розпал династичних заворушень після смерті царя Федора, пожежа знищила царські палати і частину Успенського собору Кремля. Ці вогняні події збіглися з кривавими стрілецькими бунтами — вогонь знову став свідком і символом хаосу в російській державі.
Москва у вогні імперії: від Петра І до Наполеона (XVIII–XIX століття)
У XVIII столітті Москва вже не була лише середньовічним дерев’яним містом — з’являлися кам’яні церкви, адміністративні будівлі, перші регулярні вулиці. Але полум’я, здавалось, переслідувало її. Тоді навіть сама влада жартувала, що «Москва згорає частіше, ніж святкує коронації».
Цей вогонь був не лише стихією, а й політичним інструментом — символом самознищення імперії, яка сама палала після того, як спалила Батурин у 1708 році. Українська столиця гетьмана Мазепи, стерта московським військом із лиця землі, стала прологом до довгої історії пожеж, що не раз поверталися до самої Москви — ніби кара за спалені міста і народи.
1737 рік – Троїцька пожежа: “згоріла Москва від копієчної свічки”
28 травня 1737 року, у день Святої Трійці, через необережність вдови-солдата в Арбатській частині спалахнув вогонь. Вітер швидко розніс полум’я на Китай-город, Білий і Земляний міста. За кілька годин вигоріла чверть Москви — понад 12 тисяч дворів, 60 церков і 11 монастирів. Загинуло близько 100 людей.
Ця трагедія увійшла в народну пам’ять і породила приказку: «Москва згоріла від копієчної свічки». Саме після цього випадку почали впроваджувати перші системні пожежні норми: обов’язкові колодязі, відстані між будинками та цегляні перекриття.
1748–1773 роки – час реформ і нових пожеж
У середині XVIII століття вогонь спалахував майже щороку. У 1748 році згоріло понад 6 тисяч будинків і три монастирі, у 1752 році — вся Тверська Ямська слобода.
Під час “чумного бунту” 1771 року пожежі охопили одразу кілька районів — люди підпалювали будинки, сподіваючись «очистити повітря від заразу».
Ці катастрофи змусили імператрицю Катерину II затвердити «каменний план» Москви: було заборонено дерев’яне будівництво в центрі, створено перші професійні пожежні команди та водопровід Митищі–Москва.
1812 рік – коли Москва палала для Наполеона
3 вересня 1812 року французькі війська під командуванням Наполеона увійшли до Москви. Місто було майже порожнім — його покинули жителі, а частину запасів і будинків підпалили самі російські війська за наказом губернатора Ростопчина.
Уже в першу ніч почалося те, що назвали Великим московським пожаром. Полум’я охопило спочатку Китай-город, потім Кремль і навколишні квартали. Вітер перетворив вогонь на вогняний шторм.
Місто горіло чотири дні і три ночі. Знищено понад 6500 будинків, 122 церкви, всі склади з продовольством і порохом.
Французький офіцер Філіп де Сегюр писав:
“Москва горіла, як вулкан. Ми стояли в серці полум’я, де небо й земля злилися в один палаючий морок.”
Наполеон спостерігав за цим з дзвіниці Івана Великого, усвідомлюючи, що його «тріумфальна столиця» перетворюється на попіл. Цей вогонь став не лише символом знищення, а й початком кінця наполеонівського походу. Після відступу французів Кремль частково підірвали, але Москва знову відродилася — вже у камені, з новими вулицями, бульварами та архітектурою, що мала довести: «Москва згоріла, але не скорилася».
XX століття: Москва палає в добу революцій, війни й техногенних катастроф
XX століття принесло Москві інший вогонь — не лише стихійний, а політичний, індустріальний і воєнний. Якщо раніше горіли храми й дерев’яні слободи, то тепер — театри, заводи, склади боєприпасів, урядові будівлі. Полум’я стало відображенням часу: революцій, диктатури, війни та занепаду радянської імперії.
1905 рік – “Вогонь Пресні”
Грудень 1905 року увійшов в історію як перший збройний виступ проти самодержавства. Район Пресня — робітниче серце Москви — став ареною боїв між повсталими робітниками та царськими військами. Під час артилерійського обстрілу полум’я охопило заводи, склади, десятки житлових будинків. Сучасник писав:
“Горіла вся Пресня, небо було червоне, а над Москвою стояв стовп диму, як над спаленим полем.”
Згоріло понад 800 будинків, багато мешканців загинуло або залишилося без житла. Цей “вогонь революції” став передвісником краху монархії.
1917 рік – революція і підпали міста
Під час Жовтневого перевороту Москва знову стала полем бою. У листопаді 1917 року тут точилися запеклі бої між більшовиками та прибічниками Тимчасового уряду. Особливо сильно постраждали райони навколо Кремля, Китай-города і Тверської. Згоріли Микільські ворота, частина будівель Московського університету, Малий театр, купецькі склади. У багатьох місцях пожежі тривали по три доби. Сам Кремль був обстріляний артилерією, і кілька його веж обвалилися від ударів снарядів і полум’я.
1920–1930-ті роки – Москва індустріальна і вразлива
У 1920-х місто переживало індустріальний вибух — заводи, електростанції, фабрики, склади. Пожежі стали майже щоденним явищем: у 1925 році лише офіційно зареєстровано понад 4 тисячі займень, більшість — через короткі замикання та саморобні електропроводки.
Особливо пам’ятною стала пожежа на складі “Текстильтресту” 1932 року — вогонь охопив 30 тисяч квадратних метрів, знищив тисячі тонн тканин, спричинивши дефіцит у столиці.
1941–1942 роки – “чорне небо Москви”
Під час Другої світової війни Москва готувалася до оборони. Німецькі бомбардування у жовтні–грудні 1941 року викликали серію масштабних пожеж. За одну ніч 29 листопада вогонь охопив понад 120 об’єктів, серед яких — склади на Яузі, житлові будинки в районі Таганки, університетські лабораторії.
Коли бомби потрапляли у бензосховища, полум’я здіймалося на десятки метрів, а весь центр заволокало димом. Москвичі гасили вогонь відрами з піском, стоячи на дахах під час нальотів. Попри втрати, німцям не вдалося знищити столицю — це стало символом її стійкості.
1953 рік – Великий театр знову в полум’ї
11 березня 1953 року, через 141 рік після наполеонівської пожежі, знову загорівся Великий театр. Вогонь почався під час репетиції “Жізелі”, швидко охопив дах і сцену. Гасіння тривало понад 14 годин. Уціліли лише кам’яні стіни. Після реконструкції театр отримав нову залу, але ця трагедія увійшла в історію як символ “вогняного відродження” московської культури.
1977 рік – трагедія в готелі “Росія”
25 лютого 1977 року сталася наймасштабніша мирна пожежа радянської Москви. У готелі “Росія”, найбільшому в Європі, зайнявся 17-й поверх. Полум’я поширювалося системою вентиляції.
Вогонь охопив 3 тисячі квадратних метрів, загинуло 42 людини, ще понад 50 отримали опіки.
Після цього випадку у СРСР запровадили нові правила протипожежної безпеки для готелів, а у Москві створили цілодобові чергові бригади пожежників у висотних будівлях.
1982–1985 роки – пожежі на промислових об’єктах
Під час “пізнього застою” Москва пережила кілька великих техногенних пожеж.
- 1982 рік: займання на ТЕЦ-20 — полум’я сягало 50 метрів, уціліли лише бетонні блоки.
- 1985 рік: вибух і пожежа на Московському нафтопереробному заводі — згоріло 9 резервуарів із паливом, дим накрив усе місто, у деяких районах люди ходили в марлевих пов’язках.
1993 рік – “вогонь над Білим домом”
3–4 жовтня 1993 року, під час протистояння між Верховною Радою та президентом Єльциним, танки відкрили вогонь по “Білому дому” — будівлі уряду. Кулі влучили у верхні поверхи, де спалахнув вогонь.
Пожежу гасили пожежники під обстрілом. Ці кадри — палаюча будівля на набережній Москви-ріки — стали символом краху радянської епохи й народження нової, хаотичної Росії.
XXI століття – коли полум’я стає техногенним
Навіть у добу сучасних технологій Москва не позбулася вогняних трагедій:
- 2003 рік – пожежа в гуртожитку Університету дружби народів, 42 загиблих;
- 2004 рік – згорів “Манеж” біля Кремля, унікальна пам’ятка архітектури XIX століття;
- 2006 рік – пожежа у психіатричній лікарні, 45 загиблих;
- 2015 рік – горіла Наукова бібліотека ІНІОН РАН, де знищено близько 2 млн книжок і рукописів;
- 2019 рік – вибух і пожежа на складі боєприпасів у Коломні, евакуйовано понад 6 тисяч осіб.
За кілька століть Московська держава пережила десятки великих пожеж. Причинами були військові набіги (монголи, татари, поляки, французи), антилюдяні накази підпалювати місто, техногенні випадки (пожежі складів, вивільнення вогню на промислових об’єктах) та побутова необережність.
Наслідками завжди ставали масштабні руйнування та значні людські жертви (десятки і сотні тисяч за всю історію). Число загиблих у великих пожежах середньовічної Москви вимірювалося десятками тисяч (наприклад, ≈24–60 тис. в 1382 р. і ≈5–6 тис. в 1488 р.), у пізніх – сотнями (Наполеонівська – декілька сотень померлих від паління й отруєння, 1977 – 42 загиблих).
Кожна така трагедія залишала значний слід: руйнувалися храми та палати, втрачалися архіви і культурні пам’ятки. Зрештою, системні зміни (заборона дерев’яного будівництва, норми пожежної безпеки, пожежна служба) було впроваджено після найбільших катастроф, що знизило ймовірність подібних лих у XXI сторіччі.
До XV століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1177 | XII | Нашестя, війна | Рязанський князь Гліб і половці | Москва («град Москву весь и села») спалена, знищені перші дерев’яні укріплення та дубові стіни, місто швидко відбудували. |
| 1238 | XIII | Монгольське нашестя | Війська хана Батия | Після п’ятиденної облоги місто спалене й розорене, майже все населення винищене («от старца до младенца»), околиці розграбовані. |
| 1365 | XIV | Стихійна пожежа | Спека, вітер, дерев’яна забудова | Масштабна пожежа по всьому місту, зруйнована більшість дерев’яних будівель, постраждали храми й вежі Кремля. |
| 1382 | XIV | Нашестя, війна | Хан Тохтамиш, війська Золотої Орди | Москва майже повністю спалена «огнем и сажею», центр міста з церквами, монастирями й палацами знищено; десятки тисяч загиблих, 24 тис. спалених поховано за кошт Дмитра Донського. |
XV століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1408 | XV | Нашестя, війна | Кримський хан Едигей | Облога Москви, підпал передмість, вибух пороху в Кремлі; «ні древеся на граде не осталось», згоріли царська казна і безліч дворів, загибель від сотень до кількох тисяч людей. |
| 1445 | XV | Війна, пожежі | Наслідок війни з татарами | Після битви 14 липня пожежі охопили місто, сильно пошкоджені навіть кам’яні будівлі Кремля, «не осталось ни одной деревянной постройки», загинуло 700–3000 людей, паніка серед біженців. |
| 1451 | XV | Нашестя, війна | Кримські татари хана Мазовші | Спустошені посади, «посады зажгоша в един час», окраїни до Неглінної й Петровської слободи згоріли, Кремль встояв, великі людські втрати; на честь порятунку збудували церкву Ризоположення. |
| 1488 | XV | Стихійна пожежа | Необережність з вогнем на Великдень | Велика пожежа знищила 42 церкви, загинуло ≈5,5 тис. людей, згорів новий дерев’яний княжий палац і перша пушкарська майстерня; з’являється приказка «Згоріти, як Москва від свічки». |
| 1493 | XV | Стихійні пожежі | Серія займень у місті | Кілька масштабних пожеж навесні, 16 квітня «погоре град Москва нутрь весь», крім палацу Івана III і кількох кам’яних храмів; знесено забудову біля Кремля, створено рови й водойми (майбутній Водовідвідний канал). |
XVI століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1547 | XVI | Стихійна + бунт | Засуха, лісові й міські пожежі | «Великий пожежа» Івана Грозного: тривалі пожежі з квітня до червня, знищено ≈⅓ забудови Москви, понад 4000 загиблих; спричинило народне повстання проти бояр Глінських. |
| 1571 | XVI | Нашестя, війна | Хан Девлет-Гірей, кримські татари | Одна з найбільших катастроф: «огнем и конем Москву всю» спалено все місто, окрім Кремля; ні одна будівля не вціліла, місто в руїнах, скарбниця фінансує відбудову церков і монастирів. |
| 1591 | XVI | Стихійна пожежа | Спека на Трійцю, слабка реакція влади | Пожежа у день Трійці в районі Арбату й Неглінної, згоріли західні передмістя, численні церкви й будинки; Борис Годунов наказує роздати до 5000 рублів постраждалим і будувати більше кам’яних домів. |
XVII століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1611–1612 | XVII | Війна, визвольна боротьба | Польсько-литовська інтервенція, бої ополчення з окупантами | Під час Смутного часу Москва неодноразово горить; ополченці й поляки підпалюють місто, спалено Білий город і посади, уціліли лише Кремль і Китай-місто; після війни дерев’яні укріплення замінюють земляним валом. |
| 1626 | XVII | Велика міська пожежа | Займання в Китай-місті, поширення на Кремль | Масштабна пожежа в Кремлі й Китай-місті: згоріли царський двір, палати, казенні склади, більшість дерев’яних церков і документів; Олексій Михайлович проводить повторний перепис втрат. |
| 1648 | XVII | Бунт, підпали | «Соляний бунт» проти податкової політики | Повсталі підпалюють будинки слуг і чиновників; «з Неглинной до Чертольских ворот выгоріла половина Белого города», десятки будинків і лавок, пожежа перекидається на Китай-місто (понад 500 дворів). |
| 1660 | XVII | Техногенна + міська | Вибух порохового складу в слободі | Вибух пороху спричиняє сильну пожежу, вогонь доходить до Варварки та Іллінських воріт; багато церков і палат у Китай-місті й Білому місті згоріло, близько 300 загиблих; літописи називають її безпрецедентною. |
| 1682 | XVII | Палацова пожежа | Пожежа в оновленому царському палаці після смерті Федора | Горять царські та патріарші хоромы, пошкоджено Успенський собор (покрівлі, вікна), святині виносять на вулицю; згодом зводять нові дерев’яні палаци для Петра І та його матері. |
| 1699 | XVII | Святковий феєрверк | Невдалий салют на честь шведського посольства | Вибух зарядiв перекидає вогонь на будинки: згоріла значна частина Китай-міста й Білого міста, сотні лавок, монастирів і казенних палат; Петро I після цього вводить систему сигналів (набату) для районів. |
XVIII століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1701 | XVIII | Велика кремлівська | Займання у Новоспаському підвор’ї | Вогонь охоплює весь Кремль: згоріли царські хоромы, військові та продовольчі запаси, монастирі й частина стін; за три доби полум’я дійшло до Садовничої та Китай-міста, багато мирних жертв; Петро І наказує будувати кам’яний Арсенал. |
| 1709 | XVIII | Міська пожежа | Пожежі на Різдвянці, сильний вітер | Вогонь перекинувся на Неглінну та Яузу, охопив Київський, Білий і Земляний міста; знищені лавки, житні двори, кілька церков; ситуація показала небезпеку суцільної дерев’яної забудови. |
| 1712 | XVIII | Наймасштабніша при Петрі I | Раптове займання в центрі Москви | Вигоріла більша частина центру: Китай-місто, Тверська та околиці, загинуло близько 2700 людей, згоріло 9 монастирів, 56 храмів і понад 4500 дворів; Петро I прискорює перехід до кам’яної забудови й розселення частини населення. |
| 1729 | XVIII | Слобідська пожежа | Пожежа в Немецкой слободі | Горів німецький район на Плотниках; гвардійці грабують будинки під прикриттям пожежі, Петро II особисто карає винних; пожежа стає приводом для посилення дисципліни. |
| 1735 | XVIII | Торговельна пожежа | Необережність із вогнем у лавках | Згоріло 10 дерев’яних лавок на Тверській (Гостинний двір), вогонь перекинувся на Горицевський і Новоспаський монастирі, постраждало Арбатське передмістя. |
| 1736 | XVIII | Великий міський пожежа | Займання в будинку купця на Арбаті | Масштабна пожежа: згоріли 11 церков і понад 800 дворів ремісників і купців, також район Поварської слободи; після цього Сенат забороняє дерев’яне будівництво в центрі й запроваджує нові пожежні норми. |
| 1737 | XVIII | Троїцька катастрофа | Необережність солдатської вдови | Найбільша пожежа XVIII ст.: вигоріло понад 12–15 тис. дворів, 60 церков, 11 монастирів і сотні лавок; ≈100 загиблих, зруйновані Великі Червоні ворота; народна пам’ять закріплює фразу «від копієчної свічки Москва згоріла». |
| 1748 | XVIII | Серія весняних пожеж | Посуха, дерев’яна забудова | Одразу шість великих пожеж у травні: загинуло близько 100 осіб, згоріли 3 монастирі, 32 церкви і понад 6600 будівель; населення підозрює підпали, влада мобілізує всі сили на гасіння. |
| 1752 | XVIII | Міська пожежа | Пожежа на Арбаті та Тверській ямській | Вогонь 5–6 травня охоплює Арбат і ямську слободу, знищено багато будинків; за легендою, згоріло ≈4 тис. сукон імператриці Єлизавети, частину навмисно знищили, щоб не дісталися ворогам. |
| 1771–1773 | XVIII | Бунт + пожежі | «Чумний бунт», підпали під час епідемії | Під час чуми палять смолоскипи «для очищення повітря», виникають кілька великих пожеж; у 1773 р. вигоріває майже вся Тверська; це підштовхує Катерину II остаточно затвердити кам’яний план Москви. |
| 1778–1779 | XVIII | Монастирські й торговельні пожежі | Різні займання в околицях і Китай-місті | 1778 р. – горять околиці, архієрейський будинок у Коломні, Страсний монастир, ікони виносять; 1779 р. – пожежа в Китай-місті, згоряє склад Гостиного двору; після цього Катерина II наказує будувати Митищинський водопровід для водопостачання й пожежогасіння. |
| 1784–1787 | XVIII | Організаційні зміни + локальні пожежі | Серія пожеж і аварій (в т.ч. на Водоотвідному каналі) | Після пожеж 1784 р. місто ділять на 20 частин із власними пожежними командами, зводять каланчи; 1787 р. сильна пожежа на Водоотвідному каналі, згорів Михайлівський понтонний міст, на відновлення витратили понад 40 тис. рублів. |
XIX століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1812 | XIX | Війна, підпали | Наполеонівська окупація, підпали російської сторони і стихія | Найбільша пожежа в історії Москви: з 3(15) по 6(18) вересня місто горить кілька днів, знищено до 2/3 території, 122 церкви, понад 8200 будівель; колосальні збитки (≈320 млн срібних рублів), загибель унікальних пам’яток (зокрема єдиного списку «Слова о полку Ігоревім»); Надалі місто перебудовують у камені за планом Бове. |
| 1834 | XIX | Міська пожежа | Займання в Семенівській слободі (Лефортово) | 11 липня полум’я охоплює район Лефортово, вигоріло ≈150 будинків і кілька церков; одна з найбільших пожеж у передмістях XIX ст., згадана Герценом. |
| 1853 | XIX | Театральна пожежа | Пожежа у Великому театрі | 11 березня загоряється Великий театр на Театральній площі, вогонь знищує майже весь інтер’єр, перекидається на частину будівель; жертв серед глядачів немає, гине один пожежник; театр пізніше відбудовують. |
| 1862 | XIX | Міська / слобідська пожежа | Спека, вітер, займання на Рогожській стороні | 2 липня сильна пожежа в Рогожській слободі: за три доби знищено понад 160 будинків, густий дьогтьовий дим, люди масово рятуються втечею; пожежу гасять робітники та генерал-губернатор Москви. |
XX століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 1901 | XX | Готельна пожежа | Займання в готелі «Метрополь» | 14 грудня спалахує новий готель «Метрополь»; за дві доби вигоряє весь інтер’єр, сильно пошкоджені конструкції даху й перекриттів; загинув один пожежник, будівлю довго відновлювали. |
| 1905 | XX | Революційні бої + пожежі | Артилерійський обстріл і підпали на Пресні | У грудні 1905 р. під час повстання Пресня кілька разів горить: полум’ям охоплено заводи й житлові будинки, кілька днів над містом стоїть «огромное зарево»; багато жертв, знищені мануфактури й резиденції, збитки понад 1 млн рублів. |
| 1914 | XX | Театральна пожежа | Пожежа в Малому імператорському театрі | 2 травня в Малому театрі спалахує вогонь під час концерту; парові пожежні машини гасять його кілька годин, зала серйозно пошкоджена, але евакуація проходить успішно, обійшлося без великої кількості жертв. |
| 1977 | XX | Готельна трагедія | Пожежа в готелі «Росія» | 25 лютого горить північний корпус найбільшого готелю Європи; вогонь охоплює до 3000 м² на 15–17 поверхах, евакуйовано понад 1000 людей, загинуло 42–43, понад 50 постраждалих; після цього переглядають правила пожежної безпеки для готелів. |
| 1979 | XX | Техногенна аварія | Вибух мазутопроводу на ТЕЦ-21 | Вночі 4 січня вибухає мазутопровід, полум’я й дим охоплюють машинний зал; гасіння силами 47 пожежних рот (≈550 людей), без загиблих, але місто тимчасово залишилось без опалення й гарячої води, порушений транспорт. |
| 1985 | XX | Техногенна пожежа | Пожежа на Московському нафтопереробному заводі | 8–9 квітня горять нафтові резервуари, дим накриває центральні райони, люди відчувають задушливий запах; залучено 117 пожежних машин і авіатехніку; значні матеріальні збитки, але без людських жертв завдяки сучасним системам безпеки. |
| 1993 | XX | Серія НП, у т.ч. політичний конфлікт | Побутові й транспортні пожежі, події біля Білого дому | 29 березня пожежа в багатоповерхівці на проспекті Маршала Жукова (5 загиблих), 24 червня аварія бензовоза й пожежа двох тролейбусів (12 загиблих); 3–4 жовтня під час розгону протестів горять верхні поверхи Білого дому, але будівлю вдається врятувати від повного знищення. |
XXI століття
| Рік / період | Століття | Тип події | Хто / що спричинив пожежу | Коротко про наслідки |
|---|---|---|---|---|
| 2003 | XXI | Пожежа в гуртожитку | Пожежа в гуртожитку РУДН на вул. Миклухо-Маклая | 24 листопада полум’я охоплює понад 1000 м² гуртожитку, гине 42 студенти; одна з найтрагічніших побутових пожеж сучасної Москви. |
| 2004 | XXI | Культурна пожежа | Пожежа у виставковому комплексі «Манеж» біля Кремля | 14 березня згорає дах і частина залів «Манежу», двоє пожежників гинуть під завалами; серйозна втрата для культурної спадщини. |
| 2006 | XXI | Лікарняна трагедія | Пожежа в наркологічній лікарні на вул. Болотниківській | Загинуло 45 осіб, багато людей задихнулися димом; подія стала символом проблем із безпекою в соціальних установах. |
| 2007 | XXI | Пожежа в нічному клубі | Пожежа в клубі «911» | Загинуло 10 осіб; черговий сигнал про небезпеку порушень норм безпеки у розважальних закладах. |
| 2010 | XXI | Наукова пожежа | Пожежа в Інституті ім. І. Грабаря | Під час гасіння гинуть 2 пожежники; пошкоджені фонди й приміщення наукового закладу. |
| 2015 | XXI | Бібліотечна катастрофа | Пожежа в Науковій бібліотеці ІНІОН РАН | 30 січня вогонь нищить сховище, згоряє близько 2 млн книг і рукописів; одна з наймасштабніших втрат бібліотечних фондів у сучасній історії Росії. |
